Вперше від початку повномасштабного вторгнення росії в Україну в Ужгороді відбувся академічний українсько-угорський науковий форум.
Головна тема конференції – «Українсько-угорський діалог щодо історії Другої світової війни та Голокосту». Проводили її з метою налагодити діалог між угорськими та українськими дослідниками та створити умови для подальшої співпраці й реалізації спільних дослідницьких проєктів.
— Конференція — можливість для вчених обох країн дізнатися про дослідження одні одних. Адже у цій тематиці угорські вчені майже нічого не знають про роботу українських колег і навпаки, – розповів у коментарі Varosh один зі співорганізаторів форуму, кандидат історичних наук Павло Худіш.
За його словами, окрім того, що такий захід сприяє діалогу в академічній сфері, він також руйнує стереотипи щодо обох країн. Так, на конференцію в Ужгород, окрім учасників з різних міст України (Дніпро, Рівне, Кривий Ріг), попри попередження про черговий масштабний російський обстріл, приїхали 4 науковців з Угорщини, ще кілька — при’єдналися онлайн.
Павло Худіш каже: організація форуму – це низова горизонтальна ініціатива громадянського суспільства, що стала можлива завдяки співпраці науковців та громадських організацій, а також УжНУ й Угорської Академії наук.
Крім того, ця зустріч є виявом солідарності та підтримки України від наукових кіл Угорщини.
Власне, бажанням задекларувати солідарність з українським народом та з українськими колегами-науковцями пояснив свою участь в організації форуму та присутність на ньому науковець Дослідницького центру гуманітарних наук HUN-REN (Будапешт), доктор Томаш Шторк. Пан Шторк – дослідник Голокосту, а також історії Угорщини під час Другої світової війни до окупації Совєтським Союзом.
“Для мене є великою честю долучитися до організації цієї конференції. Українські та угорські науковці, на жаль, не мають тісних стосунків, ми не дуже обізнані про роботу одне одних. Тому ця конференція – це чудова можливість почути одне одного, поговорити про спільні сторінки історії. Це дуже цікавий, наповнений діалог, який ми будемо продовжувати й надалі”, – розповів Томаш Шторк.
Коментуючи тему теперішніх українсько-угорських стосунків, науковець зазначив, що нинішній уряд Угорщини діє на догоду росії. А позаяк переважна більшість угорських медіа контролюється урядом, то й тем війни у них висвітлюється з проросійськими акцентами. На думку Томаша Шторка, імплементація проросійського порядку денного впливає на погляди угорського народу й суперечить національним інтересам Угорщини.
Разом із тим, за його словами, дуже багато угорців не піддаються проросійським наративам і не поділяють цей погляд.
Українсько-угорська конференція щодо історії Другої світової війни та Голокосту тривала в Ужгороді впродовж трьох днів. Співорганізаторами наукової конференції стали кафедра археології, етнології та культурології ФІМВ УжНУ, підкомітет з історії Другої світової війни Угорської Академії Наук, ГО “Момент міцності”, а також Інститут Центральноєвропейської Стратегії.
Вступна промова науковця Дослідницького центру гуманітарних наук HUN-REN (Будапешт) доктора Томаша Шторка, у якій він засвідчив відмінність позиції як мінімум інтелектуальної частини угорського суспільства від позиції угорського уряду щодо війни в Україні:
Я був глибоко шокований, коли прочитав перші новини про військовий напад Росії на Україну. Як історик, який вивчав історію ХХ століття, я думав, що Європа більше ніколи не буде театром воєнних дій. Я не міг собі уявити, що військова сила розпочне повномасштабну війну проти свого мирного сусіда з метою повалення його уряду, ліквідації його демократичної політичної системи та пригнічення його народу. Ми із захопленням спостерігаємо за героїчною боротьбою українського народу проти агресора.
Більша частина світу рішуче засудила неспровоковану агресію і висловила свою солідарність з Україною. «Офіційна» Угорщина не висловила солідарності, попри те, що країна, яка зазнала нападу, є її сусідом.
Як голова підкомітету з історії Другої світової війни Угорської академії наук, я подумав, що ми мусимо організувати конференцію в охопленій війною Україні, щоб висловити нашу солідарність з Україною загалом і з нашими українськими колегами. Це бачення підтримали члени підкомітету, до якого входять провідні історики та інші інтелектуали.
Плануючи конференцію, я зрозумів, що ми насправді не знаємо українських істориків, не знаємо досліджень один одного. Саме тому для мене було великою честю відвідати конференцію Української асоціації юдаїки, яка відбулася у березні 2023 року у Львові. Андреа Пето, колишня голова підкомітету, була запрошена на конференцію, але вона відправила мене замість себе на зустріч з українськими колегами. Це було піднесене відчуття — сидіти у підвалі Центру міської історії у Львові разом з поляком та французом і трьома українськими колегами, двоє з яких — Уляна Кирчів та Віталій Чорноіваненко — були тут. Більшість учасників приєдналися до конференції онлайн. Серед них було двоє угорських науковців. Одна з них, Гелена Хугак, присутня тут, Андраш Сечені приєднається знову онлайн. Та конференція у Львові була до певної міри попередником цієї зустрічі.
Саме американський колега з Університету Теннессі Джон Свонсон, друг України та Ужгородського національного університету, став «батьком-засновником» цієї конференції. Знаючи про мій задум організувати конференцію, він познайомив мене з Павлом Худішем у березні цього року. Оскільки ми погодилися з важливістю конференції, ми почали організовувати її влітку. Після кількох місяців напруженої нервової роботи ми тут.
Існування цієї конференції доводить, що незалежні громадські організації, групи небайдужих громадян, навіть окремі люди не безсилі. Якщо ми докладаємо максимум зусиль, якщо ми невпинно працюємо заради доброї мети, ми можемо її досягти.
Я хотів би подякувати тим, хто допоміг нам організувати цю конференцію. Насамперед хочу подякувати Угорській академії наук, яка надала фінансові ресурси. Також до організації конференції долучився угорський приватний донор.
З іншого боку, розчаровує те, що нас тут лише четверо. Тиждень тому сюди мали приїхати вісім угорських учасників. Деякі колеги сказали, що після авіанальоту, який обрушився на район Мукачева, їхні сім’ї не дозволять їм їхати в «зону бойових дій». Інший колега підхопив ковідний вірус. Мені шкода, що четверо угорців, які обіцяли приїхати, не приїхали особисто, але вони приєднаються до конференції онлайн. Сподіваюся, ми зможемо продовжити змістовний діалог навіть за таких обставин. Основний фокус конференції — Голокост, який затьмарив обидва народи. Нові перспективи можуть допомогти нам поглянути на цю безпрецедентну подію в нашій історії. Ми зібралися тут, щоб вчитися один в одного і продовжувати роботу, яка починається зараз.
Бажаю вам цікавих, серйозних розмов і дискусій. Ще раз дякую вам за організацію цієї конференції. Ми хотіли б висловити нашу солідарність з вами і з усіма українськими науковцями, які продовжують свою дослідницьку роботу в дуже складних обставинах, у воєнний час. Ми з вами, ми з Україною.
доктор Томаш Шторк,
науковець Дослідницького центру гуманітарних наук HUN-REN (Будапешт)
