20 травня на червону доріжку Каннського кінофестивалю вибігла активістка французького феміністичного руху SCUM. На грудях у неї був намальований прапор України, а спідня білизна вимазана криваво-червоною фарбою у вигляді відбитків рук та напис на тілі STOP RAPING US (“Припиніть нас ґвалтувати”).
В дописі SCUM в Твітері, зокрема, зазначається, що мета перформансу – засудити сексуальне насильство та тортури, яким піддаються українки в умовах війни.
Каннський кінофестиваль – визначна подія, що привертає увагу західних ЗМІ та суспільства.
Звісно, Україні потрібна підтримка, потрібно доносити правду про злочини Росії на всіх майданчиках світу.
Хоча усміхнені обличчя позаду активістки свідчать, що не далеко не всі ще розуміють ситуацію в Україні та російську загрозу світові.
Варто також зазначити, що багато західних феміністичних рухів робили заяви проти надання зброї Україні. Але акція SCUM зробила для України набагато більше позитиву, аніж український режисер Сєргєй Лозниця, лауреат кінопремії Довженка за фільм «Донбас».
Український кінорежисер білоруського походження Сєргєй Лозниця, який живе в Німеччині й має також російську ідентифікацію, на Каннському кінофестивалі засудив бойкот російської культури під час війни РФ проти України.
Лозниця переконаний, що проти мови і проти культури воювати не слід. Бо “як можна ототожнювати лиходійства, скоєні нинішнім російським режимом (власне, за останні сто років у Росії інших режимів, крім лиходійських, і не бувало) із творами тих російських авторів, часто ізгоїв і майже завжди – скорботних пророків у своїй нещасливій вітчизні, які стали частиною світової культури, а отже, надбанням всього людства? Як можна у відповідь на варварства, що чиняться режимом Путіна руками російських вандалів в Україні, вимагати зруйнувати чи скасувати те, що завжди протистояло варварству? У цьому немає ані логіки, ані сенсу”.
Слова Лозниці роздратували українське суспільство. Білорус, якого колись нагороджували в Україні, зараз дуже шкодить українській боротьбі. Велика російська культура – це міф, який уже розбився. І на жаль, Лозниця, який давно не живе в Україні та не стикався особисто з нинішньою війною і російськими звірствами, не може адекватно оцінити ситуацію. Але на його слова зважають у світі кіно. І це дуже прикро.
Мистецтво ніколи, ніколи не буває поза політикою! Пам’ятайте це!
