Вчора, 31 липня, новини, експерти, політологи і звичайні користувачі соцмереж наввипередки коментували загострення ситуації і, навіть, можливу війну на Балканах між Косово і Сербією. Тож що відбувається на Балканах? Що передувало конфлікту?
У 2008 році парламент Косова проголосив незалежність. Більшість країн ЄС визнають Косово, але Сербія – ні. Як і її союзники – Росія та Китай. Треба зауважити, Україна також не визнала державу Косово.
Що сталося? У 2011-му Сербія та Косово домовилися, що протягом 5 років косовські етнічні серби зможуть використовувати нейтральні документи та номерні знаки. Минуло 11 років, а примусити їх перейти на національні документи так і не вийшло. Тож з 1 серпня Косово мало намір заборонити в’їзд за сербськими документами.
Як відреагували серби? Косовські серби почали будувати барикади на півночі країни, протестуючи проти рішення про перереєстрацію документів. Також вони заблокували дороги поблизу пунктів пропуску на кордоні з Сербією. Їх підтримала Сербія – президент Александер Вучич натякнув на можливе військове вирішення конфлікту.
Що далі? Уряд Косово відклав нові правила щодо номерних знаків і документів на місяць за умови, що етнічні серби розберуть барикади та відновлять повну свободу пересування.
Довідково: Косово – дуже важливе місце для сербського історичного міфу та історії. Мабуть, ця історія бере свій початок ще з битви, яка відбулася 28 червня 1389 року на Косовому Полі між сербським військом та чолі з царем Лазаром Хребеляновичем та османами на чолі з султаном Муратом (про це напишемо пізніше).
Більшість населення Косова сьогодні становлять албанці. Але також там живуть і інші етнічні меншини.
Серби у Косово перебувають у меншості. Проте скільки їх точно – сказати важко, оскільки представники сербської меншими (або як прийнято називати non-majority community) регулярно відмовлялися брати участь у переписі населення.
У Косово знаходиться контингент НАТО КФОР, що нараховує біля 4,000 військового і цивільного персоналу. НАТО є гарантом миру в балканському регіоні і грає роль такого собі «поліцейського наглядача».
Серби та Сербія традиційно вважаються друзями, партнерами, родичами (потрібне підкреслити) росіян і рф. Зараз це ще і п’ята колона в Європі, на яку кремлівський режим спирається. Серби люблять проводити паралелі із росіянами, вважаючи, що вони брати по вірі, історії, культури, нещастям. Москва цим завжди користувалася і продовжує це роботи і надалі у своїх інтересах, створюючи образ захисниці знедолених сербів та інших слов’янських народів на Балканах. Сербам це дозволяє досить нахабно поводити себе у регіоні, дратувати сусідів, Європейський Союз та США. Така поведінка притаманна і Сербії, і Республіці Сербській.
Росія вкладає багато коштів для просування своєї політики на Балканах. Через неурядові організації російська влада створює шпигунську мережу на Балканах, аби поширювати та поглиблювати свій вплив у цьому нестабільному регіоні.
Формувати правильні наративи у Сербії та Республіці Сербській, як і в інших країнах Балкан, допомагає широка мережа медіа. Разом із неурядовими російськими організаціями медіа-ресурси дають змогу Москві контролювати суспільну думку у Республіці Сербській та Сербії, використовуючи її для просування політики РФ на Балканах. Одним із важливих факторів у Сербії також православ’я.
