Щоб зрозуміти, що є перемога України, нам треба звернутися до класичного визначення перемоги, яке дав один із провідних стратегів ХХ сторіччя сер Безіл Генрі Ліддел Гарт: перемога — це мир, кращий за попередній, хай навіть лише з вашої точки зору.
Відновлення територіальної цілісності України — це мир, не кращий за попередній, бо це мир такий самий, як попередній. Залишається росія з її агресивними імперськими елітами (хай навіть замість путіна буде «путін 2.0»), з армією, ФСБ та військово-промисловим комплексом, з отруйним телебаченням та величезним населенням, яке отруєне цим телебаченням і прагне помсти й реваншу. Росія повернеться максимум за п’ять років, бо саме такий час, за оцінками, потрібний для повного відновлення військової спроможності імперії.
Через кілька років на нас чекає друга російсько-українська війна, так само як була невелика перерва між першою та другою чеченськими війнами: в першій росія зазнала поразки, але вивчила помилки, накопичила ресурси, повернулася й помстилася, знищивши Чеченську республіку Ічкерію. Навіть якщо росія зазнає серйознішої поразки, вона повернеться через покоління — схоже на те, як внаслідок ресентименту переможених у першій світовій війні врешті настала друга світова. Не хочеться, щоб через 25 років наші діти воювали у другій російсько-українській війні. Ще раз підкреслю: у другій війні росія не повторить помилок першої.
Ключове слово для розуміння росії — це імперія. За класичними визначеннями, імперія є багатонаціональною державою, яка має народи першого і другого сорту та постійно прагне розширення й включення нових народів і територій, вважаючи це своєю «історичною місією». Поки росія є імперією, Україна не буде в безпеці. Тим більше що російська імперія вважає Україну водночас «перлиною своєї корони» та колискою своєї державності. Весь семантичний ресурс, яким володіє Москва, — рання державність, християнство, писемність, ідея слов’янства, європейські й водночас азійські зв’язки, сама ідея імперії й навіть назва, — все походить із Києва, частково подароване, частково вкрадене й привласнене.
Перемога України — це деімперіалізація, деколонізація росії.
У Заходу хибні ілюзії щодо можливості демократії в росії; за влучним висловом Вахтанґа Кебуладзе, путін — ворог нашого теперішнього, а російські «ліберали» — вороги нашого майбутнього). Національно-визвольні рухи ще досить слабкі, але швидко зростають, і головне — важить активна меншість, а не пасивна більшість.
Не дивіться на дані російських переписів, це імперська брехня (за 10 років чисельність окремих національностей зменшилася на третину, ніби була ядерна війна чи страшна чума, але очевидно, що просто мільйони людей записалися як «русские»).
Отже, нам не потрібно перемир’я перед наступною війною, нам потрібна перемога. Але тут є одна проблема.
Поки немає спільної картинки, як виглядає світ після війни, — війна не може завершитися. У нас ще не відбулися, проводячи аналогію з Другою світовою, ні Тегеран-43, ні тим більше Ялта-45.
Автор статті – Валерій Олександрович Пекар, український підприємець і громадський діяч. Співзасновник Громадянської Платформи Нова Країна, віце-президент УСПП.
Повну версію колонки Валерія Пекаря читайте за посиланням https://cutt.ly/h8zJL7K
