«Що буде після перемоги?» — розмірковува філософ Володимир Єрмоленко.
Мене турбує дещо як часто ми говоримо, що буде після перемоги, але ж це тільки один із сценаріїв.
Інший сценарій — дуже довга війна, яка то спалахує, то знову згасає. Зрештою — це наша реальність останні майже 10 років. А якщо ми ще почнемо з атаки на Тузлу, то це взагалі маємо 20 років гібридної війни. І тут постає ключове питання — як перемогти у цій війні і бути демократією? Це те питання, яке ми не ставимо. Зараз ми в Конституційних рамках, у президента перший термін, він може піти на другий термін. Якщо далі буде так само розвиватись історія – він на другому терміні, і йому кажуть альтернативи немає і ти мусиш піти на третій. Для цього доведеться щось робити з Конституцією і так далі.
Мені здається, нам важливо ставити питання як ми можемо бути демократією і водночас бути у війні. Дехто каже про досвід Ізраїля. Дійсно, він хороший в сенсі електоральних речей, медіа, але не дуже хороший в сенсі інклюзивності. Ми все одно маємо придумати щось своє.
Друге питання — чи прийдуть до нас рецепти повоєнного розвитку з Європи? Скоріше за все ні. Тому що сучасна Європа не пристосована до цього. Ми можемо повчитися у Європи кінця 40-х років, але це інша Європа, де велику роль відіграють державні інвестиції, державні підприємства. Та й взагалі Європа 40-50-х не була аж надто такою ринковою економікою. Ще питання. Європа будується на ідеї добробуту, великі податки, потім вони розподіляються між громадянами, які отримують хороші пенсії. Ми це можемо потягнути, якщо ми будемо у війні протягом десятиліть?
Повна версія розмови тут — http://surl.li/fkvvj
Джерело «Аналізуй – платформа розумних людей».
