«Прогресивність» Орбана вкорінює в Угорщині автократію з кремлівським нахилом. Дайджест Центру стратегічних комунікацій
Дуже цікаву оцінку угорському прем’єру дав на сторінках Neue Zürcher Zeitung відомий політолог Янош Сіртеш. За його словами, для Орбана зовнішня політика є продовженням внутрішньої, яка зробила його фактичним автократом у себе в країні.
У Брюсселі неодноразово порушувалося питання про позбавлення Угорщини права голосу. У відповідь Орбан все частіше шантажує ЄС. За останні 8 років Угорщина вдавалася до погрози вето частіше, ніж усі інші члени ЄС разом узяті.
Орбан завжди публічно відкидав санкції проти росії і навіть провів «референдум» з цього питання, в якому дістав підтримку 97% опитаних (при явці 24%), що звісно було оголошено «перемогою».
Особливі стосунки з москвою часто виправдовувалися Орбаном «необхідністю енергетичної політики і національними інтересами». При цьому він мовчить, що більшості країн-членів ЄС на відміну від Угорщини, вдалося швидко і ефективно звільнитися від енергозалежності від рф.
Щодо Орбана, то його вплив (в тому числі й через головування в Раді ЄС) часто перебільшують. Дуже цікаву оцінку угорському прем’єру дав на сторінках Neue Zürcher Zeitung відомий політолог Янош Сіртеш. За його словами, для Орбана зовнішня політика є продовженням внутрішньої, яка зробила його фактичним автократом у себе в країні. Але у зовнішніх відносинах це неможливо: Угорщина — дуже маленька країна ЄС за територією та населенням. Тим не менше, Орбан і тут намагається просувати свої ідеї.
НАСПРАВДІ, «з одного боку, Орбан виконує танець павича і доводить право вето до межі можливого. З іншого, він завжди знає тільки друзів чи ворогів. Для нього все — боротьба за перемогу, без відтінків сірого. Поразок не буває, у найгіршому випадку поразки він загортає в перемоги.
Наприклад, Будапешт стверджував, що Брюссель має намір віддати Україні гроші, які належать Угорщині. Хоча ЄС це заперечував, для Будапешта це не мало значення. В результаті він відмовився від свого вето за «ціну» неотримання Києвом цих коштів, тим самим святкуючи «перемогу». Це характерний підхід — вигадувати те, чого немає, і «боротися з цим до перемоги», – пише Сіртеш.
Інший випадок. Орбан завжди публічно відкидав санкції проти Росії і навіть провів «референдум» з цього питання, в якому дістав підтримку 97% опитаних (при явці 24%), що звісно було оголошено «перемогою». Однак потім він погодився на всі санкції в обмін на поступки.
Проте ситуація для Орбана в Європі важка. Угорщина знаходиться в самому кінці рейтингу корупції в ЄС. За даними Transparency International, вона опустилася з 40-го на 76 місце в світі. У Брюсселі неодноразово порушувалося питання про позбавлення Угорщини права голосу. У відповідь Орбан все частіше шантажує ЄС. За останні 8 років Угорщина вдавалася до погрози вето частіше, ніж усі інші члени ЄС разом узяті.
Як відомо, близько 40 млрд євро з фондів ЄС для Будапешту були заморожені. При цьому Угорщина залежить від цих коштів найбільше в ЄС. Близько 3,5 % її національного доходу надходить саме із Брюсселю.
Щодо Москви, то особливі стосунки з нею часто виправдовувалися Орбаном «необхідністю енергетичної політики і національними інтересами». При цьому він мовчить, що більшості країн-членів ЄС на відміну від Угорщини, вдалося швидко і ефективно звільнитися від енергозалежності від РФ.
Ще більше посилила ізоляцію Орбана в Європі його відмова постачання зброї Києву. Проте «незважаючи на всі свої загравання з «нейтральністю», Орбан добре розуміє, що у разі поразки України вже Росія становитиме загрозу Угорщині як сусідня країна. Тому він почав негайно говорити про створення власної збройової промисловості, модернізації та розширення армії», – констатує Сірташ.
