Нещодавній шпигунський скандал, що розгорівся між Україною та Угорщиною, набуває дедалі більшого резонансу. Громадянина України Іштвана Голло, якого в Угорщині офіційно заарештували за підозрою у шпигунстві на користь України, викрили в дуже «зручний» момент — одразу після того, як СБУ заявила про затримання агентів угорської військової розвідки на Закарпатті. Проте, згідно з розслідуванням опозиційного угорського політика Петера Мадяра, справжні мотиви арешту можуть мати зовсім інше підґрунтя — внутрішню боротьбу в елітах партії “Фідес”.
Хто такий Іштван Голло?
За офіційною версією Будапешта, Голло — український громадянин, підозрюваний у зборі секретної інформації щодо військових та енергетичних об’єктів Угорщини. Але насправді, як стверджує Петер Мадяр, Голло — не чужий у владних колах: це бізнесмен, який протягом багатьох років вів спільні справи з представниками еліти партії “Фідес”, включно з довіреними особами самого Віктора Орбана.
Однією з таких компаній є Steriflow Kft (раніше — Rayrai), яка отримувала мільярдні державні контракти під час пандемії Covid-19. Співвласниками фірми були Ку́ппер Андраш — колишній депутат парламенту від “Фідес”, його батько, відомий у Будапешті “король парковок”, а також Таснаді Ласло — екс-офіцер III/2 підрозділу комуністичної держбезпеки, нині головний соратник міністра внутрішніх справ Угорщини Пінтера Шандора.
“Шпигун” з контактами на найвищому рівні
Відомо, що Голло щонайменше два десятиліття працює в Угорщині й за цей час вибудував широку мережу зв’язків серед чиновників у сферах енергетики, оборони та політики. Така впливовість робить його постать не лише бізнесовою, а й політично чутливою. За словами джерела з угорського парламентського комітету з нацбезпеки, арешт Голло більше схожий на “внутрішню чистку” ніж на операцію проти зовнішньої загрози.
Мафіозна логіка?
Мадяр вважає, що справа Голло — не що інше, як інструмент у внутрішній війні угорських еліт. Особливо вразливим моментом стала осінь 2024 року, коли довірені особи Пінтера Шандора почали розпродавати свої активи, виводячи кошти з компаній, які тісно пов’язані з державними підрядами. ЗМІ повідомляють, що і сам Пінтер нині ліквідовує компанії, пов’язані з його родиною.
У цьому контексті шпигунське звинувачення може виконувати роль “дубинки”, як пише Мадяр, — інструменту для зниження вартості активів, які одні крила всередині “Фідес” хочуть відібрати в інших. Це схоже на типову мафіозну боротьбу за перерозподіл впливу, замасковану під боротьбу зі “зовнішнім ворогом”.
Реакція Києва: дзеркальна відповідь
Цікаво, що арешт Голло в Угорщині стався майже одразу після того, як СБУ повідомила про викриття мережі угорських військових агентів на Закарпатті. Вони, зокрема, збирали інформацію про стан протиповітряної оборони регіону, військові об’єкти та досліджували суспільні настрої місцевих жителів. Також, за даними СБУ, угорські агенти вивчали потенційну реакцію населення у випадку гіпотетичної появи угорських військ на території України.
Така своєрідна “обмінна операція” викликає підозри: чи не є вона політичною грою, покликаною переконати суспільство в тому, що “ворог” є по обидва боки?
Що далі?
Поки що уряд Орбана офіційно не коментує розслідування, оприлюднене опозиціонером. Але низка незалежних ЗМІ, включно з Telex, уже перевірила й підтвердила частину звинувачень: Іштван Голло дійсно мав спільні компанії з ключовими фігурами угорського режиму.
Цей шпигунський скандал — дзеркало, в якому відбиваються не лише українсько-угорські відносини, а й глибокі тріщини всередині самої угорської політичної системи. І поки одні намагаються використати “українського шпигуна” як важіль у боротьбі за владу та гроші, Україна має бути уважною, аби не стати зручним прикриттям у чужій грі.
