«Неофашисти» та «друзі путіна»: хто переміг на італійських виборах та як зміниться політика Рима щодо Києва?
Уперше з часів диктатора Беніто Муссоліні до влади в Італії прийшли праві сили. На виборах перемогла партія «Брати Італії», за яку проголосували понад чверть виборців, а її лідерка Джорджія Мелоні, ймовірно, стане першою жінкою на посаді італійського прем’єр-міністра. Як так сталося, що партія Мелоні, яка у 2018 році мала всього 4% голосів, зуміла обійти ледь не споконвічних політичних титанів? На це є чимало причин.
По-перше, італійські виборці стомилися від «старих облич» та партій, які в них асоціюються з політичною нестабільністю. І статистика підтверджує розчарування громадян. Дослідження консалтингової компанії Pantarhei називає італійські урядові коаліції найменш стійкими (постійні перестановки в Кабінеті та часті перевибори). За останні 30 років це буде вже 20-ий італійський уряд, а це означає, що середня тривалість коаліції становить лише півтора року.
По-друге, на руку Мелоні зіграло те, що вона не брала участі у попередніх коаліціях, хоча багато в чому підтримувала прем’єра Драгі й досі має з ним гарні стосунки. У контексті цих двох причин 45-річна Мелоні для виборців стала «новим обличчям», який нібито має нарешті почути народ. Тим паче її біографія відповідає такому затребуваному образу: походить вона з родини робітників, жила на околиці Рима, з ранніх років у політиці та не цуралася особисто спілкуватися з виборцями у бідних районах.
Конкуренти – особливо лівоцентристи – намагалися зруйнувати імідж Мелоні, навішуючи ярлик «неофашистів» на її партію. І такі закиди мають певні витоки. «Брати Італії» справді походять від Італійського соціального руху, який у 1946 році створили та спонсорували прибічники Муссоліні. Звісно, політична сила та її ідеологія реформувалися, однак від свого правого минулого вона повністю не відмовилася. Наприклад, логотип «Братів» містить трикольоровий вогонь, який асоціюється з полум’ям на могилі колишнього диктатора. А Мелоні хоча й дистанціювалася від ідеології Муссоліні, все ж висловлювала слушність щодо певних ідей.
По-третє, Мелоні дуже добре балансувала у передвиборчій кампанії між правим крилом та центром, що забезпечило їй таку широку підтримку. Хоча де-юре вона позиціонує себе правою силою, часто її риторику можна було назвати поміркованою – все залежало від бажань виборців та важливості питань. Наприклад, Мелоні у дусі справжнього популіста займає ультрарадикальну позицію щодо міграції. Її партія пропонує ледь не влаштувати блокаду біженцям з Північної Африки. А коли справа доходить до грошей ЄС (асигнувань з ковід-фондів), то риторика Мелоні ставала менш агресивною щодо Брюсселя, що свідчить про її політичне маневрування, а не ідеологічне. Щоправда, аби підтримувати статус правої серед виборців та заручитися підтримкою інших європейських консерваторів (а таких зараз чимало при владі в ЄС), Мелоні просовує політику з гаслом «бог, батьківщина і сім’я».
Як щодо України? Поки що політика Мелоні була послідовною з цього питання й на нашу користь. Навіть в уряді Драгі, будучи в опозиції, її партія підтримувала санкції та надання Києву зброї. Під час передвиборчої кампанії Мелоні запевняла, що продовжуватиме цей курс. Також в парламенті лишаться проукраїнські сили в межах нової опозиції, у разі якщо Мелоні не зможе домовитися зі своїми правими партнерами по коаліції щодо російських питань. А цих партнерів вже давно охрестили «друзями путіна», тож саме їхній вплив на «політичного новачка» Мелоні є найбільш загрозливим для України.
Серед путінських посіпак – «Ліга» Маттео Сальвіні та «Вперед, Італіє» Сільвіо Берлусконі (здобули понад 8% голосів). Нагадаю, Сальвіні називав анексію Криму законною, якось їздив навіть на півострів та заявляв, що путін був би гарним італійським прем’єром. Однак згодом його партію «Ліга» викрили у фінансуванні з росії, тож він поступово змінював свою риторику. Наразі Сальвіні навіть не проти постачати Україні зброю та заявляв, що кардинально переосмислив росію після війни, проте його політичний розворот після виборів все ж виключати не варто. Берлусконі ж є давним другом путіна та навіть не намагався адаптуватися під нові реалії, стверджуючи, що очільник кремля пішов війною, аби захистити так званих «українських сепаратистів».
Загроза для України у тому, що ці проросійські сили й надалі впливатимуть на політичну адженду, а отже, і на італійське суспільство. Нині вже половина громадян не проти переглянути питання антиросійських санкцій через сильне здорожчання енергоресурсів. І якщо кремлівські лобісти продовжать успішно вести таку риторику, то Мелоні (як популістській праві силі) доведеться реагувати на громадську думку. Також варто остерігатися з боку правих італійців надмірного тиску на ЄС, чиє керівництво віддано та одностайно підтримує Україну. Як заявила віцепрезидентка Європарламенту Катаріна Барлі, «Джорджія Мелоні буде прем’єр-міністром, чиїми політичними авторитетма є Віктор Орбан і Дональд Трамп. Тому перемога правоцентристських партій на виборах в Італії викликає занепокоєння».
Автор: Ігор Мисловський, Аналізуй – платформа розумних людей.
Але ще раз наголошуємо, що сама Мелоні підтримує Україну: «Шановний Володимире Зеленський, Ви знаєте, що можете розраховувати на нашу вірну підтримку у справі свободи українського народу. Залишайтесь сильними і зберігайте свою непохитну віру», – написала Мелоні у відповідь на привітання з перемогою від Володимира Зеленського.
Головне, щоб політичні союзники і друзі путіна не мали сильного впливу на Джорджу Мелоні.
Фото:Reuters
