Угорщина знову скористалась правом вето, щоб перешкодити впровадженню санкцій Європейського Союзу проти Росії. Цього разу дипломатичні зусилля міністра закордонних справ Угорщини Петера Сійярто дозволили вивести з-під санкцій патріарха Московського Кирила та постійного представника Росії при ООН Васілія Небензю.
Це вже не перший випадок, коли Угорщина перешкоджає санкціям, аргументуючи свої дії важливістю церковної дипломатії та політичних консультацій для миру. Ще у липні 2022 року прем’єр-міністр Віктор Орбан ветував санкції проти патріарха Кирила, заявляючи, що без нього «творення миру» стане неможливим.
Політичні мотиви та економічні інтереси
Дії Угорщини тісно пов’язані з її економічними інтересами. Країна залежить від постачання російських нафти та газу, які забезпечують щонайменше 80% її енергетичних потреб. У результаті компромісів, Угорщина підтримала решту пунктів 15-го пакету санкцій, отримавши виключення щодо експорту продуктів переробки російської нафти.
Проте церковна дипломатія також стала зручним інструментом у руках Угорщини. У червні 2023 року через церковні посередництва, за участі Російської православної церкви, Угорщина провела передачу 11 військовополонених із Росії, заявивши про їхнє угорське походження.
Ситуація з вето демонструє ширші виклики у системі ухвалення рішень ЄС. Вторгнення Росії в Україну стало каталізатором ініціатив із розширення сфер застосування кваліфікованої більшості голосів (QMV) у зовнішній політиці та питаннях безпеки. Локомотивами цих реформ є Німеччина та Франція, які прагнуть підвищити ефективність європейської дипломатії. Однак ці зміни зустрічають опір, особливо з боку Угорщини та Словаччини, які остерігаються втрати права вето.
Одним із перших кроків проти угорського блокування стало голосування щодо плану призупинення безвізового режиму для власників дипломатичних паспортів Грузії. Головна дипломатка ЄС Кая Каллас наголосила на важливості кваліфікованої більшості, що дало змогу обійти угорське вето. Це лише початок змін, які можуть трансформувати баланс сил у ЄС.
Дії Угорщини залишаються предметом гострих дебатів у ЄС. З одного боку, Будапешт захищає свої національні інтереси, використовуючи механізми, доступні кожній державі-члену. З іншого — ця стратегія уповільнює прийняття рішень у ключових для ЄС питаннях.
Реформи у системі ухвалення рішень набирають обертів, але їх реалізація потребуватиме складних політичних компромісів. Водночас Угорщина продовжує використовувати свою роль у ЄС як важіль для просування власної політики, балансуючи між економічними вигодами та політичними викликами.
Джерело: Infopost.media
