До нового навчального року залишається кілька днів. Для тисяч батьків і дітей це важливий етап життя, адже освіта — фундамент майбутнього. Тим часом у країні триває освітня реформа.
Нещодавно Управління освіти та культури Берегівськоїміськради оприлюднило перелік ліцеїв, які працюватимуть у громаді з 1 вересня 2027 року. Це:
Берегівський ліцей “Платан” (ІІІ ступінь)
Берегівський ліцей імені Габора Бетлена (І–ІІІ ступенів)
Берегівський ліцей імені Лайоша Кошута (І–ІІІ ступенів).
Жителі громади одразу звернули увагу: серед цих закладів лише один україномовний — “Платан”. Решта — угорськомовні. І це викликає запитання: чи відповідає така мережа реальним потребам регіону?
Адже після початку повномасштабної війни чимало представників угорської громади виїхали за кордон. Якщо до 2022 року в області проживало близько 150 тисяч угорців, то зараз, за різними оцінками, залишилося лише 70–80 тисяч. У самому Берегові, яке колись було єдиним містом із угорською більшістю, сьогодні угорців — близько 40 %.
Іншими словами: громада змінюється, але система освіти залишається зорієнтованою на минуле. І це не випадково. Зараз угорськомовні школи візьмуться активно залучати до своїх класів україномовних учнів, збільшуючи собі статистику.
Важливо:
8 серпня 2025 року в Берегові побувала угорська делегація на чолі з міністром культури та інновацій Балажем Ганко і держсекретарем з питань вищої освіти Веронікою Варга-Баюс. Вони зустрілися з міським головою Золтаном Бабяком, консулами та представниками угорського міністерства.
Офіційно — мова йшла про культуру, освіту та навіть альтернативне опалення шкіл. Але головною темою став Закарпатський угорський інститут ім. Ференца Ракоці ІІ. Це навчальний заклад, який фінансує уряд Угорщини й який фактично працює як центр політичного впливу Будапешта.
Організаторкою візиту була Ілдіко Орос — почесна президентка інституту, депутатка облради й лідерка КМКС (партії угорців України). Вона відома антиукраїнською риторикою та відкритою співпрацею з політикою Орбана. Одне з ключових питань зустрічі — перспектива надання інституту статусу університету. Це ще більше посилило б присутність Угорщини в регіоні.
Варто зауважити, що мер Берегова Золтан Бабяк активно просуває угорськомовну освіту в місті, попри те, що все більше дітей віддають перевагу навчанню державною мовою. Його також підтримує й депутатка міськради від партії КМКС (читай – філії ФІДЕС), викладачка ЗУІ Кароліна Дорчі.
Тут ми бачимо класичну доктрину Орбана: “захист угорців за кордоном”. На практиці це означає створення паралельної освітньої, культурної та медійної інфраструктури. У результаті формується спільнота, лояльна не Києву, а Будапешту.
В умовах війни така політика — не культурна дипломатія, а інструмент гібридної дестабілізації. Вона живить відчуття “окремішності” серед частини угорців і може стати підґрунтям для політичних вимог — від автономії до сепаратизму.
Окрема тема — робота Закарпатського угорськомовногопедагогічного товариства. Формально ця структура мала б співпрацювати з Міністерством освіти України, щоб разом знаходити рішення для кращого вивчення державної мови в угорськомовних школах. Адже потреба очевидна: діти мають знати українську, щоб успішно складати ЗНО, вступати у виші, інтегруватися в суспільство. Але проблема в тому, що керівницяпедагогічного товариства – та сама сумнозвісна Орос Ільдіко!
Тому реальність інша. За фактом, угорські педагоги діють у руслі політики Орбана. Ключові зустрічі з МОН — десятки таких заходів — і «ручна спілка» робить те, що накаже Ільдіко Орос. І кожного разу вони завершуються нічим: конструктивних рішень нема, а зусилля української сторони зводяться нанівець.
З 2017 року угорські організації постійно скаржаться, що “немає правильних підручників” для вивчення української мови. Проте самі ж і блокують будь-які спроби їх створити. Замість співпраці ми бачимо риторику “утисків” угорської мови та нескінченні нарікання, що діти “не можуть вивчити” державну.
Така позиція не просто ускладнює освітній процес. Вона перетворює мовне питання на політичний інструмент тиску, коли відповідальність перекладають на Київ, а справжні причини проблеми замовчують.
Чому це небезпечно?
Паралельні інституції — школи та виші, що працюють за підтримки Угорщини, формують чужу систему лояльності.
Інформаційні провокації — використання теми “угорських жертв” для дискредитації України на міжнародній арені.
Міжнародний тиск — Орбан системно використовує “угорське питання”, щоб шантажувати Україну в ЄС і НАТО.
Закарпаття — це Україна. Тут понад 80 % населення — українці, які здавна живуть на своїй землі. Небезпека в тому, що центральна й місцева влада недооцінюють загрозу угорського “м’якого впливу” через гуманітарні програми і освіту зокрема.
Режим Орбана давно став політичним союзником Кремля. Тому закривати очі на паралельні структури в Закарпатті — небезпечно й безвідповідально.
