Візит депутатки Європейського парламенту від угорської партії Fidesz Ференц Вікторії на Закарпаття, приурочений до заходів із відзначення угорської культури, вкотре засвідчив: під прикриттям культурних подій дедалі активніше просуваються політичні інтереси офіційного Будапешта, які не лише не співпадають, а подекуди прямо суперечать інтересам України та її громадян.
Під час публічних виступів Ференц Вікторія традиційно висловлювала виключну вдячність уряду Угорщини за «всебічну підтримку», демонстративно оминаючи ключову обставину: прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан системно займає критичну й недружню позицію щодо України, блокуючи важливі європейські рішення, зокрема ті, що стосуються її євроінтеграції.
Більше того, саме політика Віктора Орбана фактично блокує шлях закарпатських угорців до Європейського Союзу. Прикриваючись риторикою «захисту прав нацменшин», угорський прем’єр роками гальмує євроінтеграційні процеси України. Таким чином, він застосовує класичну політику подвійних стандартів: з одного боку, Будапешт постійно заявляє про нібито утиски прав угорців в Україні, а з іншого — сам позбавляє їх реальної можливості стати повноправною частиною європейської спільноти разом з Україною.
Ці заяви вдячності та публічна лояльність до уряду Орбана набувають особливого змісту з огляду на внутрішньополітичну ситуацію в Угорщині. Країна входить у фазу активної виборчої кампанії, і партія Fidesz змушена мобілізовувати електорат, зокрема й за межами держави. У цьому контексті Закарпаття дедалі частіше використовується не як регіон України, а як інструмент внутрішньої угорської політики, де культурні заходи слугують тлом для прихованої політичної агітації.
Втім, найбільше обурення мешканців Ужгорода викликала не риторика, а реальна поведінка угорської делегації. Зафіксовано, що Ференц Вікторія разом зі своєю свитою на автомобілях із дипломатичними номерними знаками заїхала безпосередньо в центральну частину міста, у зону з обмеженим рухом, де в’їзд не дозволявся жодній іншій іноземній делегації.
Цей факт став кричущим прикладом демонстративної вседозволеності. Виникає цілком закономірне запитання: чи дозволила б собі Ференц Вікторія припаркувати автомобіль у самому центрі Брюсселя або Будапешта з таким самим ігноруванням правил? Очевидно, що ні. У столицях Європейського Союзу вона прекрасно усвідомлює жорсткість контролю, неминучість відповідальності та репутаційні наслідки подібних дій. Саме тому така поведінка в Ужгороді виглядає не випадковістю, а свідомою демонстрацією зневаги до місцевих правил і розрахунком на безкарність.
Не менш тривожним є й інше: реакція муніципальних служб та патрульної поліції Ужгорода, які фактично закрили очі на очевидне порушення. Така пасивність створює небезпечний прецедент, коли для іноземних посадовців діють одні правила, а для місцевої громади — зовсім інші. У ширшому контексті це виглядає як інституційна слабкість, якою охоче користуються зовнішні політичні гравці.
Подібні факти не можна замовчувати. Навпаки — їх необхідно публічно фіксувати й називати своїми іменами, адже мовчання лише заохочує повторення таких дій. Тим більше, що з наближенням парламентських виборів в Угорщині активність угорських топ-посадовців на Закарпатті лише зростатиме.
Під прикриттям культурних ініціатив дедалі частіше лунатимуть меседжі на підтримку політичного режиму Віктора Орбана — режиму, який демонструє недружнє ставлення до України, блокує її європейське майбутнє та одночасно позбавляє закарпатських угорців реального шансу стати частиною європейської спільноти.
Українське суспільство має право на принципову оцінку таких дій. Культура не може бути ширмою для політичної маніпуляції, а дипломатичні номери — індульгенцією для порушення правил і демонстративної зневаги в чужій державі.
