Національне свято Угорщини — річниця революції 1848 року — цьогоріч перетворилося на арену політичних протистоянь, де Україна несподівано опинилася в центрі уваги. І прем’єр-міністр Віктор Орбан, і його головний опонент Петер Мадяр використали тему українського членства в ЄС як ключовий елемент своєї політичної боротьби.
Україна як передвиборчий козир
15 березня Орбан у своїй традиційній святковій промові знову виступив із критикою ЄС та України. Він висунув 12 вимог до Брюсселя, серед яких була вимога «союзу без України». Саме питання інтеграції Києва до ЄС стало центральним у його виступі, що викликало обурення не лише в Європі, а й серед протестувальників у самій Угорщині. Орбан пообіцяв «прибрати» вплив міжнародних організацій, які підтримують український євроінтеграційний курс, і посилити боротьбу з незалежними медіа та неурядовими організаціями, які, за його словами, працюють на «чужі інтереси».
З іншого боку, опозиціонер Петер Мадяр, який все активніше кидає виклик правлінню Орбана, на протестному мітингу в Будапешті теж підняв питання України. Він оголосив про запуск загальнонаціонального опитування «Голос нації», де угорців запитають, чи підтримують вони вступ України до ЄС, членство своєї країни в НАТО та обмеження прем’єрських каденцій. Фактично, обидва політики — Орбан і Мадяр — зробили Україну одним із головних питань політичного порядку денного.
Кому вигідна Україна?
Варто зазначити, що ні Орбан, ні Мадяр не займають проукраїнську позицію, однак обидва використовують тему України у власних цілях. Орбан, який продовжує балансувати між Брюсселем і Москвою, намагається мобілізувати свій електорат на основі антиєвропейської та антикиївської риторики. Для нього питання України — це зручний інструмент для тиску на ЄС та отримання нових фінансових поступок від Брюсселя.
Мадяр, своєю чергою, використовує тему України як привід для демонстрації власної опозиційності. Він грає на протиріччях Орбана, пропонуючи альтернативний курс, який, проте, також не є однозначно проєвропейським чи проукраїнським. Його ініціатива з опитуванням радше свідчить про прагнення залучити до своєї кампанії тих, хто незадоволений політикою Орбана, але не має чіткої позиції щодо відносин із Києвом.
Висновки: хто насправді виграє?
Фактично, Угорщина стає одним із головних гальм для європейської інтеграції України, і це активно використовується її політичними гравцями у внутрішніх розбірках. Орбан — як головний «гальмівник», а Мадяр — як опозиціонер, що намагається змінити систему, але водночас використовує ті ж самі методи політичної гри на українському питанні.
Поки в Угорщині триває боротьба за владу, Україна залишається інструментом у цій грі, а рішення щодо її майбутнього в ЄС можуть залежати не лише від Києва чи Брюсселя, а й від того, хто переможе у внутрішньоугорському протистоянні.
Висновок про те, що Петер Мадяр не займає чіткої проукраїнської позиції, ґрунтується на кількох фактах:
- Його основна риторика зосереджена на внутрішній боротьбі в Угорщині
- Мадяр позиціонує себе як головного опонента Орбана, але його основні заяви стосуються корупції, обмеження влади прем’єра та необхідності реформ у самій Угорщині.
- У своїй програмі він не наголошує на підтримці України так само, як це роблять лідери деяких інших опозиційних сил у ЄС.
- Він ініціював опитування щодо вступу України до ЄС
- З одного боку, це може свідчити про відкритість до обговорення цього питання.
- З іншого боку, сам факт винесення такого питання на опитування серед угорців — це стратегічний хід, який дозволяє використати українську тему в політичній боротьбі, а не просто підтримати Україну беззастережно.
- Він не робить прямих заяв про підтримку України в її протистоянні з Росією
- У своїх промовах він критикує Орбана за його зв’язки з Кремлем, але не проголошує себе рішучим прихильником Києва, як це роблять деякі інші опозиційні політики в Європі.
- 7 березня він заявив, що Україна не має жодних шансів стати членом ЄС “в найближчі кілька десятиліть”. Але, на відміну від чинного прем’єра Орбана, Петер Мадяр не ставить ультиматумів Брюсселю “союз без України”
Це не означає, що він є противником України, але й не дає підстав вважати його послідовним союзником. Його позиція радше прагматична — він використовує тему України як частину своєї політичної стратегії, а не як ключовий ідеологічний принцип.
Проте ситуація може змінюватися, тож цікаво буде стежити за його подальшими заявами та діями.
Варто також згадати, що Орбан, як глава уряду сусідньої країни, відвідав Україну тільки у липні 2024 року (за весь період війни), після чого одразу подався до Москви.
Опозиціонер Петер Мадяр прибув до Києва також в липні, після того, як росіяни влучили ракетою у дитячу лікарню ОХМАТДИТ. Політик активно залучав угорських благодійників на допомогу лікарні.
