Підрив газогону “Північний потік”, якщо це справді справа рук українських спецпризначенців, не може вважатися актом саботажу і кримінальним злочином, оскільки в такому випадку він є елементом оборонних дій у відповідь на збройну агресію РФ.
Таку кваліфікацію цій події дав суддя Окружного суду Варшави Даріуш Любовський під час судового засідання, на якому розглядалося питання про екстрадицію до Німеччини громадянина України, підозрюваного у підриві “Потоків”.
“Якщо Україна та її спецслужби організували збройну місію знищення ворожих трубопроводів – що суд не стверджує – то ці дії не були протиправними. Навпаки, вони були обґрунтованими, раціональними та справедливими”, – заявив суддя, аргументуючи своє рішення про відмову в екстрадиції українця до Німеччини.
Польський суддя Даріуш Любовський:
Руйнування російських газопроводів і позбавлення ворога мільярдів євро від Німеччини мало глибокий військовий сенс, бо послабило військовий потенціал росії.
Німеччина, купуючи газ у росії та перераховуючи мільярди євро під час повномасштабної агресії та відомих актів геноциду проти українців, опосередковано співфінансувала цю агресію.
Німецька держава співфінансувала цю агресію. З цієї точки зору поведінка Німеччини була ворожою щодо України.
Формально «Північний потік-1» і «Північний потік-2» – швейцарські компанії.
51% «Північного потоку-1» належить «Газпрому»
49% – дрібним акціонерам з різних країн, включаючи Німеччину.«Північний потік-2» повністю належить «Газпрому», тобто росії.
З юридичної точки зору, це не німецькі суб’єкти. Отже, Німеччина намагається притягнути Володимира Журавльова за знищення російського майна.
Якщо Україна та її спецслужби організували збройну місію знищення ворожих трубопроводів, що суд не стверджує, то ці дії не були протиправними. Навпаки, вони були обґрунтованими, раціональними та справедливими.
Дії в рамках справедливої війни слід розглядати як особливий вид протидії, що виключає кримінальну відповідальність.
Українські військові та всі, хто діє у складі ЗСУ, включно зі спецназом, не можуть вважатися терористами чи диверсантами, бо захищаючи Батьківщину всіма способами, вони послаблюють ворога.
Підрив критичної інфраструктури країни в мирний час ворожими спецслужбами чи терористами є диверсією і становить злочин саботажу.
Однак такі ж дії збройних сил, включно зі спецназом, під час справедливої оборонної війни проти критичної інфраструктури агресора не є диверсією, а військовою операцією, яка не може вважатися злочином.
