Станом на сьогодні на Закарпатті до проукраїнських конфесій від УПЦ МП переходи фактично не здійснюють. З 626 парафій УПЦ МП до ПЦУ перейшли лише 18 (менше 3% від загальної кількості). Ще дві парафії перейшли від УПЦ МП до УАПЦ у 2015-2016 роках.
Якщо говорити у відсотковому співвідношенні, то найвищі показники на Галичині. На Львівщині московський патріархат позбувся майже 46% своїх парафій, на Івано-Франківщині 43,75%, а в Тернопільській області УПЦ МП покинули 36% церков. Більше чверті парафій московський патріархат також втратив на Волині та на Хмельниччині.
Трохи історії:
Після входження Закарпаття до складу СРСР, Мукачівська греко-католицька єпархія, як і Греко-католицька церква в Україні загалом, зазнала жорстокого насильства з боку тоталітарного режиму. З метою пришвидшення «радянізації» краю, керівництво СРСР прийняло рішення ліквідувати конфесію. 17 березня 1945 р. Й Сталін особисто схвалив письмові пропозиції щодо знищення УГКЦ . Для реалізації наміру було прийнято низку директивних документів, що передбачали «возз’єднання греко-католицької (уніатської) церкви Закарпатської області УРСР з Російською православною церквою», яка вже повністю була підконтрольною комуністичному режиму. Окрім пропаганди про «возз’єднання» з РПЦ, головна ставка була зроблена на тиск, терор та репресії.
Впродовж 1945 – 1950 рр. було вбито єпископа Т. Ромжу, конфісковано храми й інше майно, що належали Мукачівській єпархії та місцевим громадам, ліквідовано грекокатолицькі монастирі, заборонено Богослужіння, репресовано (до 1952 р.) 127 священнослужителі, які відмовлялися перейти у православну конфесію. Вся ієрархічна структура єпархії була знищена, матеріальна база відібрана. влітку 1953 р. було застрелено о. Петра Ороса . Практикуючого духовенства в Закарпатті у цей час практично не залишилося, паства залишилася без пастирів, бо всі ті із них, котрі не відреклися віри та прагнули практикувати, перебували у концтаборах.
У серпні 1949 року було проголошено скасування Ужгородської унії 1646 р. та примусова ліквідація під лозунгом “возз’єднання” Греко-католицької церкви Закарпаття з Російською православною церквою. На події тоді були архієпископ РПЦ Макарій та отці Пап і Беца. Усі греко-католицькі церкви і 283 парафії Закарпаття були передані РПЦ.
На боротьбу із греко-католицизмом на Закарпатті була направлена і атеїстична пропаганда, масовими накладами видавалась «антиуніатська» література.
На щастя, залишалися священники, духівники, які діяли в підпіллі. Саме вони та їх учні допомогли українській греко-католицькій церкві на Заакрпатті відродитися із проголошенням незалежності України.
Але зараз, на жаль, в часи великої війни за українську ідентичність, закарпатці чогось воліють залишатися у церквах московського патріархату, віддавати гроші Кірілу, який благословляє російських солдатів вбивати українців!
Невже закарпатці мало втратили своїх синів на війні. що продовжують підтримувати московький патріархат?!
Невже мешканці Закарпаття забули, які церкви були в їхніх містах і селах століття тому, до приходу радянської влади?
