Проугорський вплив на Закарпатті не зникає — навпаки, він трансформується. Після втечі Ласло Брензовича, багаторічного лідера угорської спільноти та голови «KMKSZ – Угорської партії України», здавалось би, на закарпатській сцені мала запанувати тиша. Але тиша — це не про Будапешт і його апетити.
Ще у 2020 році українські правоохоронці провели масштабну спецоперацію, яка фактично вивела Брензовича з гри. Людина, яка роками транслювала меседжі Угорщини, нині переховується від слідства. Така «евакуація» виглядає доволі зрадницькою — не лише для української держави, а й для самих закарпатських угорців. І вони це відчувають.
Проте вакуум швидко заповнився. Сьогодні новим обличчям старої риторики стала Ільдіко Орос — ексректорка Закарпатського угорського інституту ім. Ференца Ракоці ІІ та депутатка обласної ради. Формально — політик і освітянка. Фактично — рупор прориторики, яка все менше схожа на конструктив, а все більше — на політичний шантаж.
Школа в Неветленфолу як медіамайданчик для пропаганди
12 квітня в селі Неветленфолу відкривали оновлену середню школу. Здавалося б — привід для об’єднання громади, приклад спільної перемоги. Але ні. Ільдіко Орос перетворила урочисту подію на політичну трибуну. Подяка — лише Угорщині. На адресу України — критика. Чому? Бо нібито саме Будапешт профінансував ремонт, а Київ — ні.
«Нам довелося звертатися до Угорщини», — заявила Орос, забуваючи згадати, що Україна перебуває у стані повномасштабної війни, і бюджетні ресурси розподіляються за зовсім іншою логікою. Але кому яка справа до фактів, коли є сценарій?
Знову Брензович. Знову «переслідування». Знову Орбан.
У своїй промові Орос навіть згадала Ласло Брензовича — як, мовляв, «співтворця» освітніх рішень для Закарпаття. А переслідування з боку українських правоохоронців вона назвала «безпідставним». Риторика знайома? Це все ті ж самі наративи, що роками лунають із Будапешта.
І тут варто згадати про політичну паралель: прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан — єдиний лідер ЄС, який системно виступає проти підтримки України, блокує допомогу, лобіює проросійські інтереси. І саме його риторику нині підхоплює Орос — з обласної ради, з освітніх подій, з кожного інформаційного приводу.
Що далі? Автономія? Паспортні скандали? Чи щось гірше?
Питання лише одне: на кого насправді працює Ільдіко Орос? Чиї інтереси захищає депутат облради, коли активно дискредитує українську владу й відкрито дякує іноземному уряду? І головне — чому Брензович ще досі не відповів перед законом?
З огляду на її публічні заяви, Ільдіко Орос цілком може приєднатися до свого давнього партнера — не лише ідеологічно, а й фізично. Можливо, Ласло вже готує їй місце в Будапешті?
