Останні заяви угорського міністра закордонних справ Петера Сійярто ще раз підтверджують: проблеми у відносинах між Києвом та Будапештом використовуються не стільки як дипломатичний тиск, скільки як зручний інструмент для угорської внутрішньої політики.
Сійярто пише у Facebook:
«Із чистою совістю можу сказати, що Київ несе повну відповідальність за те, що відносини між Угорщиною та Україною зазнали такого надзвичайного погіршення за останні 10 років».
А далі додає:
«Ми не відбирали права української меншини в Угорщині, ми не ризикуємо енергетичною безпекою українців і не хочемо втягувати їх у війну».
Таким чином угорський уряд намагається створити образ «жертви», на яку тисне Україна. (До того ж, це не Україна втягує світ у війну, а агресор – росія.)
Ці заяви суперечать реальності.
Адже, як повідомив Віцепрем’єр-міністр з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України Тарас Качка, угорська громада в Україні «гармонійно живе в українському суспільстві».
Більше того, новий навчальний рік на Закарпатті розпочався у 66 школах з угорською мовою навчання та ще у 27 школах зі змішаними класами. Це складає 16,5% усіх шкіл регіону – жодної загрози зникненню угорської освіти немає.
Проблема не в українській політиці щодо нацменшин. Проблема в іншому: партія ФІДЕС перетворила «угорське питання» в Україні на внутрішній передвиборчий інструмент. Постійне нагнітання теми про нібито утиски угорців у Закарпатті – це спосіб мобілізувати електорат, який налаштований на націоналістичну риторику.
Тому питання євроінтеграції України в Угорщині — це не про права меншин, а про політичні маніпуляції. Угорська влада не шукає реального діалогу з Києвом, вона шукає голоси на виборах.
ФІДЕС і особисто Сійярто використовують тему українсько-угорських відносин як інструмент для зміцнення свого електорального поля. Україна ж, навпаки, демонструє відкритість і готовність забезпечувати права нацменшин. Тому ключ до проблеми — не в Києві, а у політичних маніпуляціях Будапешта.
